Ми вистоїмо. Як би не було важко, як би не тиснули обставини - ми сильніші, ніж страх і біль. У нас є те, що не можна зламати: віра, гідність і любов до своєї землі. Тим, хто зараз на тимчасово окупованих територіях - тримайтеся. Ви не забуті. Ми про вас пам’ятаємо щодня і робимо все можливе, щоб ви знову були вдома, під мирним небом України. Бережіть себе і своїх близьких. Ваша стійкість - це теж боротьба. Ми обов’язково зустрінемось у вільній країні. <3

Луганськ це Україна!

Донеччина - це Україна! Рашистам нас не зламати.

Україна буде єдина! Бережіть себе, тримайтеся, не втрачайте віри у майбутнє. Ми вас любимо і пам'ятаємо💓🫂

Дорогі наші люди! Ми про вас не забули, ми вас любимо! Терпіння вам! Вірю ви дочекаєтесь Україну! З наступаючим Великоднем 🫶🏻

Всім, хто вважає себе українцями, на ТОТ і в Канаді, в Польщі і США, в усьому світі, привіт з Києва! Дякую, що ви є! Радий, що пам'ятаєте, де ваші корені і де ваша Батьківщина. Вірю, що ми обов' язково зустрінемось і будемо тісним гуртом святкувати падіння московитського імперського монстра в ту яму, яку він рив для нас. Слава Україні! Слава Силам Оборони. Героям Слава!

Я з Херсонщини, виїхав недавно з окупації, і ніби відчув смак життя, в серці щось йокнуло і це відчуття просто незабутнє І я сподіваюся що скоро й ви зможете відчути це відчуття, спокою, безпеки, дому Люблю вас всіх та обіймаю🫂

Рідні,ми вас не забуваємо 🇺🇦❤️ віримо що все буде Україна🇺🇦🇺🇦

Ми вас не забуваємо рідні, 🇺🇦 дякуємо що чекаєте нас ❤️ ми обов'язково виженемо окупанта з нашої землі

Тримайтеся рідні, ми вас не забуваємо 🇺🇦❤️

Я живу в Луганську і нікуди не збираюся їхати. Поки в Луганську живуть українці — це місто залишатиметься українським!

Хотілося лише сказати, що ми все ще існуємо. Що ми бачимо що пишуть у новинах та коментарях до них. Дуже сумно від того, що про нас всі вже забули та про деокупацію вже не йде мови на довги роки навіть, тобто не на нашому житті, навіть на офіційному рівні. Якщо віра в перемогу та деокупацію була на початку, то зараз її нема повністю.

кримські татари за Україну

Мені буває сниться як гуляю виноградниками біля Алушти, колись їздити туди з батьками в дитинстві. Так хочеться знову там гуляти і співати "Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав..." Цінуйте українську культуру

Крим — це Україна! Геть окупантів!

Коли настане день,💙 Закінчиться війна…💛 І вона обовʼязково завершиться, а усі ТОТ повернуться до неньки України (ми дуже сумуємо за батьківщиною). Бережіть себе, любі співвітчизники, герої та героїні! Слава Україні! Слава героям! Слава нації! Смерть ворогам!

Час від часу заходжу на 603.7 прочитати слова підтримки, я читаю їх повільно. Але я зберігаю їх у пам’яті. Вони нагадують, що ми не відрізані повністю. І що про нас пам'ятають

Іноді хочеться просто сказати: тримайтесь. Але це занадто мало. Тому я скажу інакше, ми тримаємось разом із вами.

В 2022 році я виїхала з окупованої Херсонської області. Є дні, коли я ловлю себе на тому, що мені соромно радіти. Бо знаю, що хтось зараз проживає день значно важчий. І я вчуся не ховати цю радість, а ділитися нею подумки з вами. Бо я хочу, щоб одного дня ви могли радіти так само вільно. Але найбільше я хочу повернутись додому і прекрасно розумію, як вам там в окупації важко. Ми подумки з вами. Все буде Україна

Тримаймо стрій ✊️ Ми ще на один день ближче до Перемоги і повернення кожного тимчасово окупованого міста та куточка додому🇺🇦 Пам'ятаємо кожного, нікого не віддамо. Ми будемо разом 💙💛 Бо так має бути. Тримайтеся, сміливі, сильні та незламні 🫂

Кривий Ріг це сила Луганськ пам'ятаємо все буде Україна 🇺🇦 Щастя добра мирного неба Луганськ та Кривий Ріг 🇵🇹🇺🇦💖

Луганськ щастя добра здоров'я мирного неба бережіть себе все буде Україна 🇺🇦❤️🙏

щоб той путін вже здох, бо нема сил терпіти ці пекельні борошна))

Настане день і зацвіте калина... чекаю калину і чекаю ЗСУ

Слава Україні! Слава сміливим українцям ❤️🫶 бережіть себе, любі!

тримайтеся, ми знаємо, за що стоїмо і ви маєте стояти та боротись. обійняв кожного

Люди в окупації, ми робимо все, щоб ви повернулися до України. Ми про вас пам’ятаємо. Боремось за вас.

Моє рідне місто Севастополь. Виїхав з початком окупації і вже Київ став рідним, але постійно сниться Фіолент

Донецьк - це УКРАЇНА. путін іди геть!

Я вірю, що одного дня цей період стане спогадом. Я не знаю, коли саме. Але я знаю, що в тому майбутньому ми будемо говорити про вашу витримку з повагою. І я дуже хочу, щоб у той день ви відчули не лише полегшення, а й знання ви були не самі. Навіть тоді, коли здавалось інакше. Перемога за Україною

Маріуполь - це Україна!

Мрію про те, щоб Сімферополь побачив український прапор центрі міста

Я помітила, що навіть коротке “бережи себе” має значення, якщо воно сказане щиро. Люди зараз тримаються з останніх сил. І підтримка це ще й нагадування, що вони мають право на втому, на сльози, на слабкість. Тому бережіть себе там )))

Сєвєродонецьк це Україна!!!!!!!!!!!

Не сумуйте любі, скоро літо, поїдемо в наш український Крим на море)))))) Все буде УКРАЇНА)))))

Я пам’ятаю, як раніше будувала плани на роки вперед. Зараз максимум кілька тижнів. Довгострокові мрії стали обережними. Ніби боїшся загадувати, щоб не розчаруватися. Але повністю відмовитись від мрій теж неможливо вони тримають. Хоч нам і важко тут у прифронтовій зоні, але я знаю як важко там, на лівому березі Херсонщини, кожного дня я надаюсь на те, що люди там живі іздорові і,що скоро це все закінчиться. Ви найсильніші і найсміливіши люди

Кожного вечора, коли я приходжу додому з роботи.Коли вдається зловити звичайний момент вечеря з родиною, сміх, спільний фільм я тримаюсь за нього, як за якір. Бо такі моменти нагадують, що життя не зникло повністю. Воно просто стало складнішим. Але воно є. І хочеться,щоб моє місто - Нова Каховка знову було вільне, щоб ми могли їздити до рідні в Херсон і як раніше проводити час разом, відпочивати. Я вірю, що незабаром нас звільнять.

Мій син недавно сказав “Мамо, а колись буде як раніше?” І я зависла на кілька секунд. Бо раніше для нього це вже щось розмите, майже як казка. Мені боляче, що діти швидко звикають до складних обставин. Вони адаптуються, але я не хочу, щоб це стало для них нормою. Хочу, щоб у них була пам’ять про інше життя спокійне й просте.

Мені хочеться, щоб одного дня ми могли говорити про цей період у минулому часі. Без шепоту, без страху. Просто як про складний етап, який вдалося пройти. І щоб у тому майбутньому українці були поруч.

Я знаю, що підтримка через екран не замінить живої присутності. Але іноді навіть коротке повідомлення може нагадати: вас бачать і пам’ятають. І я хочу бути однією з тих, хто нагадує про це.

Коли читаю ваші повідомлення з’являється відчуття, що нас не стерли, нас не забули, що про нас пам'ятають. Дякую вам українці

ми чекаємо на всіх вдома, в рідній Україні! Ви важливі та потрібні, боріться так, як можете. Зберігайте пам'ять. Читайте українською. Все буде Україна❤️🥺

Сьогодні йшла по вулиці згадала про цей сайт, про те, що тут пишуть з окупованих територій люди й подумала, як сильно хочу, щоб ви могли так само просто йти без перевірок, без страху по вулиці

Токмак 🥺❤️‍🩹💔 але ми з вами.

До зустрічі у вільному місті. Я вірю, що скоро ми зустрінемось. Вже скоро))

Наш дім — це Україна. Мій дім - це Україна. І моє місто - це Ураїна

Ми пам’ятаємо синьо-жовтий. І чекаємо коли він буде майоріти тут, в Криму

Тут багато мовчазного спротиву. І вони його бояться

Час іде. І ми дочекаємось наших котиків із ЗСУ

Дякуємо за підтримку — вона дуже потрібна.